Психоправові пішохідні роздуми

© Не будемо вдаватися в подробиці, і з'ясовувати, хто винен, а хто правий, але поведінка пішоходів, як дітей, так і деяких дорослих залишається бажати кращого.

Біжимо, не звертаючи уваги на навколишню ситуацію, штофхаємось плечима, потрапляємо під колеса, ображаємо один одного і звинувачуємо всіх навколо себе.

Давайте зупинимося! Озирнемось навколо! Спробуємо змінити своє ставлення один до одного! Звернемо увагу на нас - пішоходів.

Ті, хто бували в Европі, і не тільки, звертали увагу на те, що дотримання правил дорожнього руху там виглядає, як вироблена з роками модель поведінки. Ніхто не біжить через дорогу, не стрибає під автомобіль тільки тому, що пішоходу зобов'язаний водій поступитися дорогою. Всі стоять і чемно чекають зупинки транспорту.

Що не дивно, але у нас так само існують Правила дорожнього руху, які регулюють не тільки поведінку водіїв, а й поведінку пішоходів. Згідно з Правилами дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані не тільки знати, а й виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємоввічливими.

Зверніть увагу - взаємоввічливими!

Ввічливість – риса характеру, що характеризує людину добрими вчинками, манерами та повагою до інших.

У більшості випадків про ввічливість один до одного забуваємо, а про виконання обов'язкових вимог законодавства можна не згадувати, воно повністю ігнорується. Причому ніхто не замислюється, що такими діями не тільки псуємо відносини, але і ставимо під загрозу чиюсь долю, а в деяких випадках і життя.

В Правилах зазначено, що своїми діями або бездіяльністю, учасники дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, пішоходи повинні рухатися тротуарами і пішохідними доріжками, тримаючись правого боку, проїжджу частину треба переходити через пішохідні переходи, перед виходом на проїжджу частину, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближуються.

Забороняється затримуватися і зупинятися на проїжджій частині, а також рухатися дорогою для автомобілів.

Так просто і доступно написано. Справа за малим - виконати вимоги законодавства.
Кожного дня з вини водіїв гине і травмується велика кількість дітей і дорослих, але в багатьох випадках в дорожньо-транспортних пригодах винні ми - пішоходи.

Якби ми, виконуючи один з пунктів правил, поспішали за своїми справами кожний на своєю дорогою, а точніше – своїм боком тротуару, то мабуть, менше штовхалися, а як слідство – менше ображалися однин на одного.

В наступному випадку, пішохід, що крокує пішохідним переходом, повинен бути дуже уважним і не має права забувати, що знаходиться серед автомобілів, якими управляють такі ж люди, як він сам. Треба розуміти, що в автомобілі може трапитись поломка, а також може щось статися із здоров'ям водія і при цьому авто стане некерованим.

В таких випадках, навіть якщо пішохід правий у всіх відносинах, все одно ризикує отримати травму, а може і загинути під колесами транспортного засобу. Водія, якщо він залишиться живий, покарають, але здоров'я пішоходу вже ніхто не поверне. Як результат, скалічені долі.
Ще страшніше, коли пішохід сам про себе не дбає. Йде собі такий пішохід  через дорогу в навушниках, або розмовляє по телефону і не бачить і не чує автомобіля, що наближається.

В емоційній поведінці людини у всі часи, існувало відчуття страху. Страх, як базова емоція людини, сигналізує про небезпеку. Страх мобілізує організм для реалізації захисної реакції.

Сучасна молодь і деякі дорослі, самостверджуючись і штучно пригнічуючи почуття страху, показують небажаний приклад оточуючим і тим самим позбавляють себе можливості зберегтися від небезпеки.

Помічали, напевно, як доросла людина, перебігаючи дорогу, тягне за руку дитину? А у дитини почуття самозбереження набагато вище, ніж у дорослого. Уявляєте, що відбувається в голові у маленького пішохода? Навіщо наражатися на небезпеку самому та ще і підставляти дитину?

Психологічний стрес у дитини може дуже дорого коштувати дорослому. А наслідки такого стресу можуть бути непередбачуваними.

Пам'ятайте, що транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки.

Мимоволі пригадуються слова з роману «Дванадцять стільців» - «Справа допомоги потопаючим - справа рук самих потопаючих».

Будьте уважні на дорогах і один до одного!

Бути законослухняним стає модно!